Вимушене дистанційне навчання стало викликом для всіх учасників освітнього процесу: викладачів, стулентів та батьків. Організувати якісне навчання з використанням цифрових технологій, надихати й мотивувати студентів, давати раду технічним проблемам виявилось зовсім не просто. Але Україна не виняток — жодна держава, жодна освітня система у світі не була готова до цього. Дистанційна форма навчання передбачає доступ до інтернету, технічне забезпечення (комп’ютер, планшет, смартфон тощо) в усіх учасників освітнього процесу, а також те, що викладачі володіють технологіями дистанційного навчання. Саме адміністрація школи має забезпечити організацію діяльності закладу освіти в умовах режиму дистанційно - го навчання, узгодити правила та розклад взаємодій усіх учасників освітнього процесу для виконання освітніх програм закладу. Запроваджуючи дистанційне навчання, адміністрації за - кладу слід зважати не лише на наявність техніки і доступу до інтернет у викладачів та студентів, а й на специфіку закладу. Не варто тиснути на викладача, якщо в нього щось не виходить. Важливі підтримка й допомога. Занадто високі вимоги до «віртуального ідеального» викладача або студента, а також відсутність чіткої нормативно-правової бази в умовах існування багатьох інших освітніх проблем щодо впровадження дистанційного навчання не сприяють ефективному вирішенню проблеми. Дистанційне навчання дасть результати, лише якщо буде посильним для всіх учасників освітнього процесу. Як показує досвід, не варто одночасно “кидатись” на всі платформи — краще обрати просте й доступне, а згодом виробити чіткий алгоритм дій.