|
Симон Петлюра (1879—1926) Головний отаман військ У HP, останній голова Директорії, талановитий публіцист і державний діяч Симон Петлюра був нащадком стародавнього козацького і священицького роду. Народився він у передмісті Полтави, навчався в Полтавській духовній семінарії, але був виключений за «революційно-національні настрої». У 1900 році став членом РУП. Під загрозою арешту восени 1902 року виїхав з України на Кубань, де працював учителем і архівістом. Із 1906 року Петлюра редагував у Петербурзі партійну газету «Вільна Україна», потім до 1908 року був співредактором соціал-демократичного журналу «Слово» у Києві, а пізніше — редактором російськомовного журналу «Украинская жизнь», що виходив у Москві. У роки революції став одним із провідних діячів національно-демократичного руху, членом Центральної Ради, генеральним секретарем військових справ, але в гру ... Читати далі » |
|
Володимир Винниченко (1880—1951) Демократ і соціаліст за переконанням, видатний письменник і не менш відомий політичний діяч Володимир Винниченко народився в селі Веселий Кут на Херсонщині. Навчався в сільській народній школі, в Єлисаветградській гімназії, потім — на юридичному факультеті Київського університету. Ще в студентські роки брав участь у діяльності РУП і УСДРП, його не раз заарештовували царські власті. Винниченко вважав себе прихильником комунізму, але насправді йому були набагато ближчими цінності західної демократії та гуманізму. Про це свідчить уся його творчість. Появу перших прозаїчних творів письменника привітали Леся Українка, Михайло Коцюбинський та Іван Франко. Збірник новел «Краса і сила» став в Україні, як зараз кажуть, «бестселером» і ввійшов до золотого фонду нової української літератури. 1917 рік застав Винниченка в Москві. Протягом ... Читати далі » |
|
Видатний український політичний і громадський діяч, борець за незалежність України, лідер «самостійницької» течії в українському визвольному русі, один із організаторів української армії Микола Міхновський народився в сім’ї сільського священика в селі Турівка на Полтавщині. Набув освіту в Прилуцькій гімназії, а потім — на юридичному факультеті Київського університету. Ще в 90-х роках 19 століття Міхновський став засновником підпільного руху за державну самостійність українських націй. Закінчивши навчання, він почав працювати адвокатом, водночас продовжуючи революційну діяльність. У 1900 році він взяв участь у створенні в Харкові Революційної Української партії (РУП) — першої української політичної організації в Лівобережній Україні. Його брошура «Самостійна Україна» стала програмою РУП. Однак коли в РУП узяли гору марксистські настрої, Міхновський залишив її і заснував Українську народну партію, що ставила за мету боротьбу за незалеж ... Читати далі » |
|
Пилип Орлик (1672—1742) Після смерті Мазепи його спадкоємцем козаки обрали генерального писаря Війська Запорізького Пилипа Орлика. Це була надто освічена людина, досить молода, яка походила зі знатного чеського роду. Так само, як гетьман Мазепа, він був обдарованим поетом. Пилип Орлик став автором першої української конституції — документа, що мав назву «Пакти й Конституція прав і вільностей Запорізького війська» (1610 p.). Ця конституція була становою — вона захищала винятково права та вільності козацтва, але в ній, як у дзеркалі, відбилися демократичні устремління всього українського народу. Конституцію Пилипа Орлика ніколи не було введено в дію, але багато в чому вона передбачила основні положення американської і французької конституцій, що дали поштовх руху Західної Європи до волі та демократії. Посаду генерального писаря Орлик обійняв у 1707 році, і відразу ж став найближчим по ... Читати далі » |
|
Іван Степанович Мазепа (бл. 1640—1709) Майбутній гетьман народився в селі Мазепинці неподалік від Білої Церкви, в родині українського шляхтича. Навчався в Київському колегіумі та у єзуїтській школі у Варшаві, слухав лекції в університетах Західної Європи. Був придворним короля Яна Казимира, але в 1663 році залишив двір заради служби генеральним писарем у гетьмана Петра Дорошенка, а потім у гетьмана Лівобережжя Івана Самойловича. Це був жорстокий час — московські царі не припускали навіть думки про можливість відродження незалежної України, а її гетьманів вважали «злодіями та зрадниками». Одного за одним вождів козацтва піддавали арештам, катуванням, засилали та страчували. Російські війська поводилися в Україні, як на території переможеного ворога. За таких обставин Іван Мазепа прийняв гетьманські клейноди. У ці роки навіть згадування про Україну не як про частину Російської імперії жорстоко ка ... Читати далі » |
|
Іван Виговський (?—1664) Іван Виговський, один із спадкоємців Хмельницького, гетьман України в 1657—1659 роках, народився на Київщині на початку 17-го століття, в православній шляхетській родині. Освіту майбутній гетьман одержав у Києво-Братському колегіумі, вільно володів церковнослов’янською, польською, латинською та російською мовами, був умілим каліграфом. Військову кар’єру Виговський почав у війську Речі Посполитої і незабаром відзначився в боротьбі проти турків. Близько 1638 року він стає писарем комісара Речі Посполитої при Війську Запорізькому. Можливо, саме тоді Виговский познайомився з Богданом Хмельницьким, який виконував обов’язки генерального писаря Січі. Це врятувало йому життя: залишаючись на польській службі, Виговський брав участь у битві при Жовтих Водах і був захоплений у полон татарами. Бранця викупив сам Хмельницький, після чого Виговський присягнув йому на вірність — і жодного р ... Читати далі » |
|
Зіновій Теодор (Богдан) Хмельницький (1595—1657) Зіновій Теодор (Богдан — народна форма церковного імені Теодор) Михайлович Хмельницький народився в 1595 році у родині заможного козака. Отримавши освіту в єзуїтському колегіумі, він із юних років почав брати участь у походах запорожців проти турків і татар. У віці 25 років, у ході невдалої для польсько-українських військ битви на Цецорських полях, Богдан Хмельницький разом із батьком потрапив у полон, звідки обом удалося звільнитися лише з великими труднощами. Приводом до виступу Хмельницького проти польської влади послужив особистий конфлікт. Із Хмельницьким ворогував чигиринський підстароста Данило Чаплинський. Скориставшись відсутністю господаря, цей шляхтич напав на хутір Суботів, що належав Хмельницькому, і розграбував його. Мало того — у результаті інтриг і наклепу того ж Чаплинського Хмельницький був заарештований і кинутий у в&r ... Читати далі » |
|
Петро Конашевич Сагайдачний (бл. 1560—1622) Один із найвидатніших проводирів козацтва Петро Сагайдачний народився в місті Самборі на Галичині. Він походив із сім’ї небагатого шляхтича й одержав гарну освіту — учився в Острозькій школі, як і Северин Наливайко, а потім у школі Львівського братства. Замолоду Сагайдачний служив домашнім наставником у родовитого магната в Києві. У 1596 році після Брестської унії, яка фактично поставила православ’я поза законом, він написав полемічний твір «Пояснення про унію», після чого втік на Січ, тому що повсюди почалися переслідування православних. Дуже скоро він уславився серед своїх соратників. Під керівництвом Петра Сагайдачного козаки здійснили чимало вдалих походів на Крим і Туреччину. В 1616 році загін під його командуванням узяв Варну, Синоп і Кафу — найбільший тогочасний ринок рабів. Було звільнено десятки тисяч полонених. У 1618 роц ... Читати далі » |
|
Мій батько був бухгалтером, а його батько - друкарем. Мій батько був найстаршим з тринадцяти дітей, а я був його першим сином. Моєю першою дитиною також був син, і аналогічним чином син був першою дитиною мого сина. До чого я це? Якщо раптом з'ясується, що сім'я Еко походить від візантійських імператорів, мій онук буде вважатися дофіном. |
|
|