| Головна » Файли » Мої файли |
| 09.11.2016, 22:04 | |
Із спогадів Островської В.А. «Березень місяць 1958 року здала державні екзамени і за тиждень вирішила їхати на роботу за призначенням у Тернопільську область. В обласному управлінні мене направили в Бучацький зооветеринарний технікум. Директором технікуму на той час був Самойленко Г.В., завідував навчальною частиною Бедрій С.Г. який був прекрасним педагогом і міг при відсутності викладача піти в групу і викладати любий предмет. В технікумі тоді навчалась молодь різного віку. Учні після школи та юнаки, які повернулись після служби з армії. Навчання проводилось не тільки в класі, але й на фермі в учгоспі. Учні доглядали, годували тварин, доїли корів, підготовляли та доставляли корми. Технікум мав поле на якому також працювали учні зоотехнічного відділу, вирощували корми для сільськогосподарських тварин. На першому році моєї педагогічної роботи в літній період мене залишили збирати врожай зернових. Потягом двох місяців я була з учнями на полі. Через один або два тижні на зміну одних приходили інші. Збирання зернових проводилось майже вручну. Косарка косила учні в’язали снопи і складали в копиці. Предметами, які я викладала були: птахівництво, тваринництво, загальна зоотехнія і інші. Коли приїжджали на навчання учні заочники то приходилось працювати в дві зміни. Дозвілля учні проводили в клубі, де тепер знаходится художня школа. Кожної осені учні з викладачами їздили в колгоспи допомагати збирати врожаї картоплі, буряка, моркви, кукурудзи та ін. Допомагали викладачам вчителі загальноосвітніх предметів, які досконало володіли педагогічним тактом та методичними прийомами. Це Москвіна Н.П., Андріїшин Т.М., Бевз В.Т. Переймаючи досвід Бевза Валентина Панасовича, я вчилася будувати урок, насичувати матеріал теми цікавими фактами, знаходити підхід до студентів як до особистостей.»
Таким чином із спогадів ми бачимо історію і перші важкі кроки становлення навчального закладу, розвиток у наступні роки. До 1958р. Бучацький зооветеренарний технікум готував фельдшерів і зоотехнків. На той час як ми вже знаємо із спогадів Могильницького В.В.,це був найкращий навчальний заклад данного профілю в Україні. Технікум і учгосп були відзначені медалями ВДНГ СРСР в 1954-1958рр. Головвиставком СРСР преміював технікум і 4.08.1956р.відзначив окремих працівників і оголосив подяку педколективу. В 1958р.відкрито нове відділення зооветтехніків , яке проіснувало до 1965р. Короткий час у 1955-56рр. діяло відділення бухгалтерів , Але згодом його перевели у м. Чортків.З 1956р. бере свій початок заочний відділ. Директором технікуму 1949-1958рр. був учасник Великої Вітчизняної війни Шелудько Павло Павлович.У 1958-1964рр. Самойленко Григорій Всильович. До початку 60-х рр. технікум випустив 2447 спеціалістів. Знаменною подією для навчального закладу була організація у серпні 1964р. на базі Бучацького зооветеринарного технікуму і зернонасінницького радгоспу «Дружба», Бучацького радгоспу-технікуму.
Документ: Про організацію радгоспів-технікумів
З метою покращення підготовки спеціалістів із середньою спеціальною освітою для сільського господарства Рада міністрів УРСР постановляє: 1.Признати за потрібне організацію радгоспів-технікумів на базі крупних і передових по рівню виробництва радгоспів і відповідних сільськогосподарських технікумів... /Із постанови Ради Міністрів СРСР від 23.06.1964.№486/ На основі цього документу враховуючи досягнення навчального закладу, високу підготовку спеціалістів, видано наказ МСГ УРСР про організацію радгоспів-технікумів:
«На виконання постанови Ради Міністрів СРСР від 23 червня 1964р. №486 та Ради Міністрів УРСР від 12 серпня 1964р.№856: Організувати в 1964р. 25 радгоспів-технікумів на базах радгоспів, дослідних і учбово-дослідних господарств згідно з додатком№1: …Бучацький радгосп-технікум на базі насінницького радгоспу «Дружба» Тернопільської обласної державної сільськогосподарської станції та Бучацького зооветеринарного технікуму…» За директорства Бойчука В.О.(дир. Радгоспу «Дружба») 1964-1970рр. відкривається агрономічний відділ, який до 1970р. випустив 68 спеціалістів, до 1980р. ця цифра зросла, і разом із заочним відділом сягнула 2477 чоловік. Загальна чисельність випускників навчального закладу на 1980р. складала 5292. У 1970х р. в порівнянні із попередніми роками зросла чисельність викладацького складу : у 1950- 16 чол., у 1964- 38, 1970- 73, у 1980- 109 викладачів.
Умови господарювання на той час вимагали керівних працівників середньої ланки, тому задіяв новий профіль спеціалістів: «Керівні кадри колгоспів і радгоспів». Готували агрономів-організаторів і зоотехніків-організаторів. Навчали таких спеціалістів протягом 1970-1982рр. З 1970р. учні працювали в будівничих загонах і таборах праці та відпочинку. Для прикладу тільки у вересні 1985р. сільськогосподарськими загонами виконано робіт на 79 тис.крб. 1985 році в хорі, ансамблях, гуртках брало участь 310 студентів. Хор технікуму лауреат обласного фестивалю і нагороджений дипломом ІІ ступеня. У 1981 році учасник передачі «Сонячні кларнети», 1985 рік призер республіканського огляду-конкурсу сільськогосподарських навчальних закладів. У 1983 році радгосп-технікум став переможцем Всесоюзного соціалістичного змагання за успішне виконання плану економічного розвитку нагороджений перехідним «Червоним прапором». Вдруге за досягнення кращих результатів у республіканському соціалістичному змаганні, успішне виконання завдань 12-ї п’ятирічки в 1989-90 рр. коллектив Бучацького радгоспу-технікуму Тернопільської області нагороджено перехідним Червоним прапором. З 1956 року працює заочний відділ, керує яким із 1975 року кандидат сільськогоподарських наук Дерев’янчук А.М. За існування заочного відділу освіту здобули майже 10 тис. спеціалістів сільського господарства. З 1974 року при Бучацькому радгоспі-технікумі працює обласна школа підвищення кваліфікації спеціалістів сільського господарства, яка щорічно надає позадипломну освіту близько 1 000 чоловік. Школою підвищення кваліфікації керував до 2002 року Карабань В.С. Майже тридцять років він віддавав школі увесь хист організатора, педагога, наставника, ученого. Розроблені ним, як кандидатом економічних наук та його дружиною викладачем економіки Карабань Г.К методичні рекомендації та підручники користуються великою популярністю. Як людина наполеглива і трудолюбива він приклав багато зусиль для нормального функціонування школи і підвищення кваліфікації виконання планів набору і проведення навчання. Основний тягар організації навчання і виховання лягав завжди на заступників з навчально-виховної роботи (завучів). Вони призначалися із досвідчених викладачів з відповідними організаційними та педагогічними здібностями. На цій ниві трудились: Зубець Павло Микитович (1940-1944рр.) Майстренко Андрій Іванович (1944-1946рр.) Бедрій Степан Гнатович (1946-1959рр.) Хіхловський Іван Антонович (1959-1962рр.) Карабань Василь Степанович (1971-1973рр.) Свінціцький Юрій Миколайович (1973-1997рр.) Нетреб’як Богдан Федорович (1997-2005рр.) Побуринний Роман Зеновійович (2005-2006рр.) Семенків Микола Юліанович (2006-2009рр.)
Його допомога молодим викладачам, якими щорічно поповнювався навчальний заклад, не тільки сприяла їх адаптації, а й педагогічному росту з перших років діяльності. Його зовнішній вигляд, мова, спосіб спілкування були зразком для кожного, хто був з ним знайомий, особливо для учнів. Він умів відокремити зерно від полови. Бачив усіх і все, що діялося в навчальному закладі, але говорив тільки про те, що було найбільш важливішим, мало основне значення, говорив тактовно і добродушно. Певна відповідальність за організацію всієї навчально-виховної роботи лягла на заступника директора (завуча) після утворення радгоспу-технікуму. Свінціцький Ю.М. (колишній випускник технікуму), як завуч зумів проникнути у всі сфери навчально-методичної, культурно-масової, , побутової, науково-дослідницької роботи тисячного колективу викладачів та учнів Використовуючи тодішні матеріальні можливості, опираючись на завідуючих відділами Островського Ф.Ю., Луціва І.М., Сандецького М.О., голів циклових комісій Козиру І.С., Островську В.А., Могильницького В.В., добре підібраних класних керівників, він спрямував діяльність усього колективу на шлях реальних досягнень, творчих пошуків, наукових обґрунтувань. Як організатор навчально-виховного процесу Свінціцький Ю.М. зумів віднайти той пульс, який був життєвою силою педагогічного колективу, тому й приділяв багато уваги навчально-методичній та науково-дослідницькій роботі. Вагомий вклад в організацію методичної роботи внесли викладачі: Басарабов П.Я.,
Москвіна Н.П., Панчишин Г.А., Волощук О.Г., Гринчишин М. С. Будна М.М. Конкевич О.М.. Вони кожен у свій час здійснювали керівництво педагогічним кабінетом, який завжди був і є центром організації висококваліфікованої науково-педагогічної та методичної діяльності викладачів. Двадцять років (1965-1985) педагогічним кабінетом завідувала Бевз М.М.. одержавши в новому корпусі просторе приміщення, багато працювала над його оформленням і обладнанням. На стендах і вітринах усе закликало викладача бути вимогливим до себе та учнів, володіти педагогічним тактом, працювати над удосконаленням методів і прийомів навчання та виховання. Сам зміст стендів в даний час змінений, по скільки змінились ідеологічні вимоги, але інтер’єр оформлення приміщення збережений. Через діяльність циклових комісій, в які об’єднувалися викладачі спеціальних дисциплін, методичні об’єднання викладачів загальноосвітніх предметів, педагогічні семінари та консультації пропагувались досягнення психології і педагогіки, науковий підхід до організації праці викладача та учня, досягненя творчих пошуків. Педагогічним кабінетом було налагоджено зв’язки з кафедрами психології і педагогіки Тернопільського і Івано-Франківського педінститутів (так тоді вони називалися), а також Львівського університету ім..Ів.Франка. Кожного семестру науковці цих інститутів виступали перед педколективом технікуму, знайомлячи його з найновішими досягненнями викладання і організації учнівського колективу. Педкабінетом разом з головами циклових та предметних комісій вивчався і поширювався передовий педагогічний досвід викладачів Самійлі О.М., Мручковська М.В., Болотюк Л.І., Фарбота Н.М., Шкляренко О.Я., Сень Л.А., Шевченка О.П.,Рогозіна О.Ю. Під керівництвом циклових комісій викладачі постійно працювали над методичними розробками тих чи інших тем програми. Кращі з них потрапляли на постійно діючу виставку в базовому технікумі в смт.Немішаєво. Київської обл.. Варті особливої уваги поширювались як методична література по всіх середніх спеціальних навчальних закладах, підпорядкованих Міністерству сільського господарства. На постійно діючу виставку передової педагогічної і учнівської творчості щорічно представлялися навчальними закладами і рукотворні експонати (наочні посібники). Удостоєні дипломом виставки викладачі Андріїшин Ю.Т. (згодом став кандидатом ветеринарних наук, в даний час працює в Подільському державному агро-технічному університеті), Титаренко В.Ф., Островська В.А., Самійлів О.М. Значний вклад в навчально-методичну роботу технікуму внесли і методисти заочного відділу Сацкова Н.Г., Литовченко С.І., Марцінковська Г.Т., Бойко О.О., Вуїв Л.В. Педагогічний колектив технікуму складався із висококваліфікованих спеціалістів тих профілів сільського господарства, які охоплював навчальний заклад в той чи інший період, та вчителів загальноосвітніх предметів, поскільки учні здобували повну середню освіту. Серед викладацького складу Бучацького середнього спеціального навчального закладу працювало шість кандидатів різних сільськогосподарських наук, в тому числі: Магдо Платон Сергійович - кандидат біологічних наук; Жмурко Тарас Васильович - кандидат ветеринарних наук; Мазепко Теодозій Томович - кандидат економічних наук; Карабань Василь Степанович - кандидат економічних наук; Базиволяк М. –кандидат наук; Вуїв Іван Теофільович - кандидат біологічних наук. Для того щоб прояснити роботу радгоспу-технікуму у виробничому відношенні слід звернутися до даних які наведені у авторефераті викладача Бучацького радгоспу-технікуму Самійлів О.М. «Розквіт Тернопільського краю за роки радянської влади»1981р. Наведені тут факти стосуються діяльності виробничої частини закладу , яка в ті роки тісно перепліталась із навчальною, а саме проходження студентами практик, стажувань і в кінці кінців робота на фермах і полях. Слід згадати тепер уже призабуте прізвище Олени Михайлівни Мокій-Герой Соціалістичної праці, депутат Верховної Ради УРСР, ланкова Бучацького радгоспу-технікуму. Намагаючись зберегти відчуття епохи свідомо не змінюємо зміст спогадів використаних у праці: «Олена Михайлівна – частий гість учнів нашого навчального закладу. Їхній щирий друг, старший порадник і вмілий наставник. Вона немало розповідає про життєву дорогу в умовах радянської дійсності, свій трудовий шлях від малолітньої сільської дівчини, яка вже тоді оцінила по справжньому зароблений своїми руками кусок хліба, до нині знатної героїні колгоспних ланів. На останній цьогорічній зустрічі учнів радгоспу-технікуму із передовиками виробництва району Олена Михайлівна розповіла теке: «Моя доля, як і доля мільйонів радянських людей, - це доля людини праці. Я хочу сказати, що доля – це випадок, не щось таке, з чим одному пощастило, а іншому – ні. Доля - то умови, у яких ми живемо, працюємо і які дають нам можливість сповна виявитись нашій добрій волі». «Все в ім’я людини, все для блага людини» - ці слова виражають нашу радянську дійсність. І всі ми повинні бути вдячні Комуністичній партії і Радянському уряду, що турбуються про задоволення постійно зростаючих потреб народу. Буквально на очах міняється наше життя, наш добробут, культура. Та це робиться не саме собою. Наш край став таким квітучим завдяки працьовитим рукам, розумові, серцем людським, завдяки братній допомозі росіян, білорусів, грузинів – усім хто дав нам техніку і навчив нею управляти, хто передав свій досвід і вміння, хто недоїдав і недосипав, а працював і працював в ім’я спільної щасливої нашої долі. А доля справді щаслива. Така вона і в мене. Мені шістнадцять було, коли почала працювати в полі, сапо намахаюсь – аж долоні палають, руки вогнем пече, а на серці - радість. Працювала я багато. Земля віддячувала щедрістю за мою працю, а Батьківщина відзначила мою працю високими урядовими нагородами. У 1970 році я була нагороджена за трудові успіхи ювілейною медаллю присвяченою 100-річчя з дня народження В.І.Леніна, у 1971 році – медаллю «За трудову доблесть», у 1972 році за високі врожаї цукристих мене Батьківщина нагородила високою урядовою нагородою – орденом Леніна. У 1975 році люди, виявили мені велике довір’я, обравши мене депутатом Верховної Ради УРСР. Селянська дівчина – член Радянського парламенту. Важкі були перші весни, але працьовитим жінок-трудівниць виявилось все під силу. Згодом потужна техніка руки наші звільнила від тяжкої, виснажливої роботи. На радість була праця – задля цього варта було жити. І нині праця – людська потреба, потреба для самовираження і утвердження, для усвідомлення себе господарем життя. Нова людина виросла і виховалась за роки Радянської влади – то найголовніше.
(Клініка навчального закладу.Фото.)
(Читальний зал коледжу.Фото.)
З кожним роком, можна сказати, щось нове додається людям, якось повніше, багатогранніше розкриваються вони. Заглядаючи в майбутнє, у завтрашній день, мрію бачити наших людей ще багатшими і духовно красивішими, такими красивими, якими можуть бути люди тільки на вільній землі, у вільній праці, яким до всього діло…»
На кінці 80-х років стали помітні демократичні переміни. Завдяки ініціативі викладачів Самійлів О.М., Панчишин Г.А., Фарботи С.А. в навчальній частині в лютому 1990 року створено товариство Української мови. Головою товариства обрано Козиру І.С. Однією з перших масових акцій була участь у ланцюгу єднання, який проходив 21 січня 1990 року. Протягом усіх років парторганізація підтримувала політику КПРС. В 1991 році припинило своє існування і документи про діяльність знищено. «Союз Українок», який очолювала викладач Панчишин Г.А. створений у 1991 році займався просвітницькою роботою серед студентів та працівників навчальної частини. З ініціативи викладачів в навчальному закладі розпочалося відродження вперше в Бучацькому районі організація «Пласт». Станом на 1990 рік радгосп-технікум здійснив випуск спеціалістів на денному відділенні 8 695. Разом з заочним відділенням близько 13 тис. чоловік.
Із спогадів Болотюк Л. І. «Працювала викладачем хімії з 1967 по 1998 рік. Було приємно знаходитись в сильному і дружньому колективі викладачів загальноосвітніх предметів, спілкуватися з такими викладачами як, Самійлів О.М., Чернець З.Ф., Бевз М.М., Фарбота Н.М., Мручковська М.В., Шкляренко О.Я., Жук С.А., Ніколенко В.М., Панчишин Г.А., переймати їх досвід і ділитися своїм. В колективі панувала атмосфера вимогливості, справедливості, доброзичливості. В цей період навчання тісно поєднувалась із весняними і осінніми польовими роботами. Часто бувало так, що до обіду навчались, а після обіду виїздили на обробіток посівів або збирання урожаю. Незважаючи на це, учні Мали міцні знання, були добре загартованими у боротьбі з труднощами як навчального, так і побутового характеру. Викладачам загальноосвітніх предметів було нелегко працювати з учнями, які прийшли з різних шкіл і не завжди з добрими знаннями. Але загальний потяг до знань, наполегливість викладачів та учнів, відповідна навчальна база сприяли підготовці всесторонньо розвиненої особистості. Викладачі математики, хімії, фізики, мов і літератур, суспільних предметів своїм педагогічним підходом і тактом знаходили шляхи до Розуму і сердець юнаків та дівчат, домагалися глибоких і міцних знань як основних так і спеціальних дисциплін. Особливо хочеться відмітити викладача української мови та літератури Самійлів О.М. Її уроки були завжди цікавими, змістовними, розвивали пізнавальну активність учнів, самостійність мислення, сприяли глибокому засвоєнню знань, будили патріотичні почуття. Талановитим педагогом, високо поетичною натурою була викладач зарубіжної літератури Василик Г.П. Гуманітарну освіту тих, хто навчався в коледжі, продовжує здійснювати на високому педагогічному рівні Фреяк Р.Д. Серед викладачів іноземних мов привертала до себе увагу Панчишин Г.А., яка майже 40 років прищеплювала любов до важкої іноземної мови своєю глибокою педагогічною майстерністю.
(Читальний зал. Фото.)
У важких умовах ненависті до всього іноземного добивався певних успіхів у вивченні німецької мови Гарник А.П., англійську мову викладала Семків В.М., Крушельницькій М.Й., які також вміло шукали шляхів до необхідності знань іноземної мови. Хочеться відмітити викладача математики Мручковська М.В. Її цікаві уроки перетворювали суху науку математику в захоплюючий предмет, сприяли свідомому
(Агрономічний відділ. Фото.) проникненню в його суть та глибокому засвоєнню матеріалу. Надзвичайно вимогливим і принциповим викладачем математики була Шкляренко О.Я. Своєрідний підхід до учнів завжди знаходив викладач фізики Жук С.А., який постійно шукав ефективних методів і прийомів розуміння матеріалу теми і поглиблення знань. Дуже важливим в навчальному закладі взаємовідносини учнів з викладачами, особливо з класними керівниками. За усі роки праці в технікумі я випустила сім груп. Усіх випускників пам’ятаю і з приємністю згадую. З багатьма підтримую зв’язки. Тісні зв’язки подовжую підтримувати з викладачами точних наук коледжу: Фасолько М.Д., Мручковська М.В., Ненин М.М., Бебіх С.М., Сень Л.А., Гриненко Л.В.,Гнатів М.М., Хомут О.А. Це ще раз підтверджує те, що колектив викладачів загальноосвітніх предметів був і залишається дружнім, згуртованим, доброзичливим, здатним виховувати молоде покоління, створюючи фундамент для набуття знань, умінь і навичок з обраної спеціальності.
Із спогадів Галавана П.М. «Від інтелектуального, культурного, морального потенціалу тих, хто вступає сьогодні в трудове життя, все більше залежить якість і ефективність професійної діяльності в різних сферах суспільного виробництва. Цей виклик, безпосередньо, стосується і майбутнього агронома, що в непрямому перекладі на українську мову означає «законодавець поля». Тому, прийшовши працювати викладачем агрономічних дисциплін, після виробництва і педагогічного факультету,1975 році по сьогоднішній день, весь час наголошував на актуальність і гуманність даної професії.
Різний віковий склад студентів, їх життєвий досвід та інтелектуальний рівень спонукав до активності і творчості в педагогічній діяльності. Весь час нагадував собі, прищеплював студентам розумінні прекрасної цитати академіка Д.М.Пренішнікова про те, що «… мало є професій, які потребують такої широчини мислення і поглядів, такої великої різноманітності знань, як професія агронома». Готувати спеціалістів з вирощування сільськогосподарських культур надзвичайно складно. І це все не вихвалення. Адже маємо справу із рослиною - живим об’єктом, яка є першоосновою для проживання людей і утримання тварин.. зважаючи на це, під час проведення теоретичних, лабораторно-практичних і практичних занять намагався використовувати різні традиційні та інноваційні форми й методи навчання, зокрема: аналіз і синтез, логічність і послідовність, повторення і узагальнення, структурно-логічні схеми і модульно-рейтингову систему та ряд інших. Один із класиків мудро відмітив, що «… в науці немає широкої верствової дороги, і тільки той може досягти її сяючих вершин, хто не боячись втоми карабкається по її камянистих стежках». Тому, ми разом з колегами викладачами, акцентували увагу студентів на ті знання і вміння, які повинні освоїти кожний із них, незважаючи на труднощі, як суб’єктивного, так і об’єктивного характеру. Робота викладача не зводиться тільки до проведення уроків. Практично кожний викладач відповідає і за роботу лабораторії чи кабінету, роботу на колекційно-дослідному полі, методичну роботу в складі циклової комісії, яку я мав честь очолювати з 1987 року. Роботу класного керівника чи куратора групи, громадська і культурно-просвітницька робота, наприклад в товаристві «Просвіта» і звичайно ж виробничо-консультативна робота та робота з сільськогосподарськими загонами.
Характерно, що за весь період роботи, особливу увагу звертав на самостійну роботу студентів, як в урочний так і в позаурочний час. З цією метою для складних тем готував опорні конспекти; пропонував студентам текстовий матеріал переводити на табличний і навпаки, що досить добре розвиває творче мислення; для своєрідного методу заохочення вводив диференційоване оцінювання якості навчання, вчив складати і користуватися схемами і діаграмами; орієнтуватися в господарствах різних форм власності. Кажуть, що «в житті, як на довгій ниві», всяке трапляється. Тому завжди прагнув дипломатично і тактовно вийти з кожної ситуації, не забуваючи при цьому про етичність як колег, так і студентів. Навчав і виховував майбутніх агрономів, бригадирів, обліковців у професіоналізмі, патріотизмі і порядності для сільського виробництва, як свідомих, чесних та знаючих спеціалістів на благо України.»
Заступник директора по навчальній частині (з 2006р.) Семенків М.Ю. «Закінчивши з відзнакою Львівський зооветеринарний інститут по спеціальності ветеринарія в 1979 році працював 3 місяці ветеринарним лікарем Бучацького міжгосподарського підприємства по виробництву яловичини. Після армії в 1981 року працював ветлікарем у радгоспі-технікумі на племсвинофермі. З вересня цього ж року почав поєднувати роботу на виробництві і в навчальній частині. В 1984-85 навчальному році за направленням навчався на стаціонарному відділенні педфаку Московської академії ветмедицини ім.. К.І.Скрябіна. Працюючи викладачем я співпрацював з тими досвідченими викладачами як, О.П.Шевченко, В.В.Могильницький, О.Ю.Рогозін, І.М.Луців, Ю.М.Свінціцький, П.В.Коваленко, І.Т.Вуїв. кожен із них це особистість і як людини так і педагога. Намагався від кожного з них запозичити щось корисне для себе. Саме спілкування з такими спеціалістами-педагогами, а також студентами і є найбільший скарб викладача. Наявність педагогічної освіти, педагогічні задатки від батьків-учителів, практичний досвід і спілкування з педагогічним колективом радгоспу-технікуму дали змогу мені в короткий час з 1985 по 1991 роки пройти всіма щаблями педагогічної кар’єри: викладач, класний керівник, зав.кабінетом, голова циклової комісії, завідувач ветеринарним відділенням. З 1997 року завідувач зооветеринарним відділенням. На моїх очах проходила зміна педагогічних поколінь навчальної частини. На зміну викладачам старшого покоління прийшли молоді спеціалісти: Зелінська Я.С. – викладач анатомії, Кулик Г.Я. – фармакології і латинської мови, Джула Б.М. – паразитології, Дереш В.М. – хірургії ветеринарної медицини, Печена У.Б. – екології, Пастернак І.В. – штучного осіменіння, Конкевич О.Є. – зоогігієни, Побуринна Л.Я. – анатомії, Беднарський І.О., Нетреб’як Б.Ф. – епізоотології, Микицей О.Й. – анатомії, Крижанівський Р.М. – акушерства, Савицька М.В. – ветеринарно-санітарної експертизи, Вуїв І.Т. –внутрішні незаразні хвороби. До речі Вуїв І.Т. кандидат с/г наук, директор навчальної частини, а з 2000 по 2004 рік голова районної держадміністрації. (Кабінет хірургії. Ветеринарний корпус) Окрему увагу хочу приділити двом постатям. Свінціцький Ю.М., це людина з Великої Букви, «батько» усього педагогічного колективу, авторитет серед студентів і викладачів, умів дати корисну пораду молоді, принциповий керівник, знавець своєї справи, педагог-практик, завуч від душі. Луців І.М. – «шеф» ветеринарного відділення, спеціаліст-практик, якого поважали викладачі і студенти за вимогливість, принциповість і об’єктивність. Зразок для наслідування молодих. В 1997 році було об’єднано зоотехнічний і ветеринарний відділи, яким я завідував. Додалось клопотів і вимог. По спеціальності зоотехнія працювали такі викладачі: Островський Ф.Ю., Островська В.А., Захарова Н.П., Іванова Л.О., Курило П.П., кандидат с/г наук Базиволяк О.М., сумісник кандидат с/г наук Грицай Б.В. Працювали і продовжують працювати Баран М.Г., Генсіцька Г.І., Пошелюжна Г.М., Луців Н.М., молодий викладач Борис С.М. Колектив працює над зміцненням і вдосконаленням матеріальної бази технікуму. Зокрема відновлено роботу навчально-виробничої клініки, організовано і підтримується город лікарських рослин. Викладачі відділу брали активну участь в роботі республіканських семінарів, засіданнях обласних методоб’єднань. Підвищували і підвищують свій фаховий рівень на курсах підвищення кваліфікації. Значна кількість випускників щорічно поповнюють ряди працівників сільського господарства області і сусідніх областей. Завдяки співпраці з вищими навчальними закладами ІІІ і ІV рівня акредитації, кращі випускники мають змогу продовжувати навчання в вищих навчальних закладах; Подільській державній агро-технічній академії, до якої належить нинішній коледж, Львівській державній академії ветеринарної медицини та в інших навчальних закладах.»
Заступник директора по практичному навчанню Фасолько М.П. «19 років виробничої і педагогічної діяльності пов’язано з навчальним закладом. Починаючи з січня 1989 року завідувач лабораторіями агрономічного відділення радгоспу-технікуму. З лютого 1990 року по люти 2001 рік - головний агроном радгоспу-технікуму (з1996 року агро коледжу). З лютого 2001 року по даний час заступник директора по навчально-виробничоїроботи.
(Експозиція музею навчального закладу. Фото.) Виробнича частина навчального закладу – це багатогалузева структура по виробництву і продажу с/г продукції. Протягом багатьох років це насіневе господарство І групи по вирощуванню зернових і бобових культур, племінне по вирощуванню свиней. Щорічно студенти проходили навчальну практику на полях радгоспу-технікуму, молочно-товарній фермі і племінній свинофермі. Починаючи з ранньої весни студенти допомагали перебирати і сортувати насіннєву картоплю, яка займала 120 га площі. Приймали участь у посіві та догляд за посівами цукрових та кормових буряків, картоплі та овочів. Згідно розпорядження облвиконкому на базі радгоспу-технікуму було сформовано 14 студентських с/г загонів, загальною чисельністю 360 студентів для збирання с/г культур. З них, 8 загонів працювали в 8-ми господарствах району, 6 – безпосередньо на полях радгоспу-технікуму. Статистичні дані про роботу с/г загонів за 1985 рік Виконаний об’єм робіт в натуральних величинах: Зібрано тонн
10. Виконаний об’єм робіт на суму 78890 крб. 11. Середня заробітна плата на одного учня за день становила 3,9 крб. В час сільськогосподарських робіт учні будівельних загонів, які працювали в господарстві радгоспу-технікуму, проживали в гуртожитках радгоспу-технікуму. Студенти восьми будівельних загонів працювали в господарствах і там же проживали в приміщеннях, обладнаних згідно санітарних вимог. Перевозились студенти на роботу та з роботи автобусами, обладнаними згідно вимог автоінспекції. («Берегиня». Фото.)
Харчувались студенти в їдальні радгоспу-технікуму та в їдальнях господарств, де працювали. Середня вартість 3-х разового харчування – 1,50 крб. Страви по якості і поживності відповідали санітарним вимогам. Медичне обслуговування здійснювалось медпрацівниками фельдшерського пункту радгоспу-технікуму та лікарями виділеними обласним штабом студзагонів. В час роботи студенти були забезпечені художньою літературою, періодичною пресою, проводились вечори відпочинку, демонструвались кінофільми. Робота студентських с/г загонів проходила під постійним контролем дирекції, партійної та комсомольської організації радгоспу-технікуму. Головний недолік в роботі сільськогосподарських загонів несвоєчасна доставка студентів на об’єкти роботи через відсутність автотранспорту у господарствах або нераціональне його використання. На початок 90 років на базі радгоспу-технікуму був створений опорний пункт по вирощуванню клонів картоплі від інституту картоплярства. Завідувачем був агроном з великим трудовим стажем Гулій Іван Степанович, пізніше викладач Козира Тарас Ільїн. Студенти щорічно вирощували сортову картоплю, яка реалізовувалась в господарствах району і області. Студенти допомагали вирощувати овочі на площі 30 га. Посадка ранньої капусти, догляд за посівами, збирання цибулі, моркви, столового буряка. Це входило в перелік практичних умінь і навиків під час с/г робіт студентів. Бригадиром овочевої бригади був багато років Пошелюжний Михайло Федорович, помічником Денисова Марія Михайлівна. Кожного року студенти агрономічного відділення проводили сортові та видові прополки насіневих посівів зернових та зернобобових культур. Керівником практики була агроном-насіневод Періг Катерина Євстахівна. На період жнив студенти працювали на центральному тоці. Вони чистили зерно на зерноочисних машинах, проводили сушку на напольних сушарках, відбирали насінневий матеріал для аналізу в лабораторію. (макет науково-дослідного поля(автори:викладачі КарабаньО.В, Плекан П.І.)
Студенти зооветеринарного відділення проходили практику безпосередньо на виробничій молочно-товарній фермі та свинофермі. Бригадиром молочно-товарної ферми була Павлів Лідія Павлівна, свинофермі – Скобляк Ірина Іванівна. Велику допомогу виробничій частині на період проведення заготівлі кормів, збирання цукрових буряків надавали майстри виробничого навчання Пашуля А.А., Макар С.М. На період проведення жнив Макар І.Г., Борис Г.І., Лопуш Р.Д., Кравецький Ф.Ф. Викладачі Чумак М.Д. працював на комбайні СК-5 „Нива”, Бецко В.Ф. на комбайні „Дон-Ротор” допомагали збирати зернові культури на протязі багатьох років. Виробничі практики студентів проходили в дослідному господарстві. Керівниками бази практики з спеціальності „Агрономія” були Фасолько М.П., Періг К.Є., пізніше Голоднюк М.Д.,з спеціальності „Зоотехнія” – Горин Я.В., з спеціальності „Ветеринарна медицина” – Зелінька Г.М., для фермерів – Заневчик М.А., з спеціальності „Бухгалтерський облік” – Базю та Г.Я. Виробничі практики проводяться безпосередньо в реформованих сільськогосподарських підприємствах району і області, фермерських господарствах, на базах промислових переробних сільськогосподарських підприємствах району, а саме: ТзОВ „Бучачагрохлібпром”, ВАТ „Бучацький консервний завод”, ВАТ „Бучацький цукровий завод”, ПП „Коло”, ПАП „Зелена”, ПАП „Зубрець”, ДП СГП „Перспектива”, ПАП „Соколів”. Одна з найкращих баз практик є ТзОВ „Бучачагрохлібпром”, яке розташоване поряд з коледжем. Це велике багатогалузеве, високорентабельне господарство, де є виробництво сільськогосподарської продукції її переробка та реалізація через мережу магазинів. У господарстві більше 15 тис. га ріллі, 650 гол. Великої рогатої худоби, 2 500 голів свиней. У 2006 році урожайність зернових культур становила 42,8 цнт., цукрових буряків – 548 цнт, кукурудзи на зерно – 59,6 цнт., надій молока на одну корову складає 3500 кг. У господарстві є повний набір сучасної зарубіжної та вітчизняної ґрунтообробної, посівної та збиральної техніки, сучасний насіневий завод, велике зерносушильне господарство, дві типових ремонтних майстерні. Протягом останніх 4-х років студенти агрономічного відділення проходять навчальні практики в навчально-практичних центрах. Агрономи і фермери проходять в НПЦ при Борщівському агротехнічному коледжі, де студенти вивчають новітні технологія вирощування сільськогосподарських культур, вітчизняну і закордонну техніку. Студенти з спеціальності | |
| Переглядів: 69 | Завантажень: 0 | | |
У 1965р. покращується матеріальна і виробнича база, велика кількість землі, ферми великої рогатої худоби, молодняка, свиноферми створили широкі можливості для проведення практичних занять, науково-дослідної роботи, будівництва типових навчально-лабораторних приміщень.
Особливо на цій посаді відзначився Бедрій С.Г., як всесторонньо обдарований спеціаліст, мудрий наставник, педагог з «великої букви». Його педагогічний такт, високий рівень культури, глибоке розуміння психології людини сприяли тому, що він не допускав помилок ні в організації педагогічної діяльності колективу, ні у ставленні до людей.
(Заступники директорів по навчальній частині .Фото.)
Надзвичайним для мене був 1976 рік. Найвищий за всі попередні роки зібрала ланка очолювана мною, урожай цукрових буряків. Батьківщина високо оцінила нашу працю. А мені було присвоєно звання Героя Соціалістичної праці і нагороджено другим орденом Леніна.
1980 рік … мене вдруге обрано депутатом Верховної Ради УРСР. За мою працю мене ще нагороджено грамотами ЦК комсомолу України, обкому КП України, райкому КП України, грамотою Міністерства сільського господарства, а в 1979 році я була премійована автомашиною «Москвич».
Хлібороб – це звучить гордо! Але це не проста фраза. Навчаючи студентів агрономічного відділення постійно готував їх до майбутньої роботи. Треба зауважити, що поряд з навчанням агрономів як молодших спеціалістів на базі 9-ти класів, так і на базі 11-ти класів, навчались і студенти в групах «Агроном-організатор» і «Технолог-організатор». До кожної із цих агрономічних напрямків треба було шукати свій підхід, як і дидактичному так і в виховному плані. Крім того, навчально-виховна діяльність, разом з іншими викладачами, велось і на заочному відділенні.
| Всього коментарів: 0 | |