10 жовтня 732 року між Туром і Пуатьє (Франція) франкський майордом Карл Мартелл, розбив кількісно переважаючу армію іспанських маврів, чим зупинив їх просування в Західну Європу. У цій битві загинув Абд-ар-Рахман, мусульманський правитель Кордови, що змусило маврів залишити Галію і в майбутньому не здійснювати на неї крупних набігів.

На обкладинці: Карл Штейбен «Битва при Пуатьє»

Після втрати Візантійською імперією своїх завоювань у Північній Африці, в 711 році десятитисячне мавританське військо під командуванням Таріка ібн Зіяда, берберського військового діяча халіфату Омейядів, висадились поблизу сучасного Гібралтару і розпочало свій завойоницький похід в Європі. Протягом наступного десятиліття були підкорені майже всі Піренеї за виключенням північних районів Галіції, Країни басків та Астурії.

До 719 року війська Омейядського халіфату дійшли до Тулузи, наступного року завоювали Септиманію (нині - французьке узбережжя Середземномор'я), столицю якої, місто Нарбонну, зробили своїм форпостом подальшого наступу на північ. В 732 році було захоплено і розграбоване Бордо, і війська Омейядського халіфату під командуванням Абдур-Рахмана ібн Абдалаха, генерал-губернатора аль-Андалузії, перейшло Луару і почало розоряти південну Галлію. Герцог Аквітанії Ед Великий, не маючи змоги відвоювати Бордо, звернувся по допомогу до свого недавнього ворога - майордома франків Карла Мартелла. Розуміючи небезпеку арабського наступу, той зібрав тридцятитисячну армію з германських племен франків, баварців, саксів та фризів і вирушив навперейми арабським військам, яке на початку жовтня підійшли до Пуатьє.

Битва відбулась 10 жовтня 732 року між містами Тур і Пуатьє. Прагнучи захопити мусульман зненацька, Мартелл зумів зайняти вигідну стратегічну позицію на лісистому пагорбі і змусив арабів атакувати першими. Сподівання на силу кавалерії, яка забезпечила арабам перемогу в багатьох битвах, виявилися марними - дисциплінована піхота Мартелла, вибудувана в каре, витримала багаточисельні атаки і вночі арабські війська, дізнавшись, що частина франкського війська зайшла їм в тил, відступили, рятуючись втечею. У битві при Пуатьє загинуло не менше 10 тисяч арабів, включаючи Абдур-Рахмана; франки вратили не більше півтори тисячі чоловік.

До кінця наступного року араби були витіснені за Піренеї, зумівши лише зберегти свої володіння в Септиманії, яку вони утримували наступні 27 років. В 735 році андалузький правитель Укба ібн аль-Хаджадж знову вирушив на північ і за чотири роки захопив Арль, Авіньйон та Ліль. Він був розбитий Карлом Мартеллом в 739 році, що поклало край серйозним виступам арабів на північ. Після початку громадянської війни в Арабському халіфаті, син Карла Піпін Короткий в 759 році захопив Нарбонну і приєднав Септиманію до франкського королівства; в 785 році внук Мартелла Карл Великий розпочав Реконкісту і в 785 році захопив Жирону, а у 801 році - Барселону, де створив Іспанську марку, буферну державу на кордоні з Кордовським халіфатом.

Перемога у битві при Пуатьє багато в чому визначила подальшу долю Європи - просування мусульман в Європі було зупинене, а франкська держава Каролінгів стала домінуючою силою в Європі в наступному столітті. Натомість для халіфату Омейядів програш у цій битві разом із поразкою під час другої облоги Константинополя в 718 році привели до падіння династії Омейядів, яка практично повністю була знищена і зуміла зберегти свою владу лише на Піренеях.