11 листопада 1918 року о 5-10 ранку в залізничному вагоні маршала Франції Фердинанда Фоша в Комп'єнському лісі німецька делегація, очолювана депутатом рейхстагу Маттіасом Ерцбергером, підписала перемир'я з Антантою. Висунуті переможцями умови мали ультимативний характер і були безумовно прийняті Німеччиною. Через шість годин угода набула чинності - об 11-й годині 11-го дня 11-го місяця 1918 року закінчилась Перша Світова війна.

28 вересня 1918 року німецьке командування повідомило кайзера Вільгельма II про безнайдійність положення німецької армії - Балканський фронт був прорваний силами Антанти, а 27 вересня союзники розпочали наступ на Західному. Наступного дня капітулював союзник Німеччини Болгарія, а 30 жовтня проголосила незалежність Угорщина і Австро-Угорська імперія, ще один союзник Німеччини, почав розвалюватись - в той же день була створена Чехословаччина, незалежність якої одразу визнали США і країни Антанти. Цього ж таки 30 жовтня вийшов з війни останній союзник Німеччини - Османська імперія.

Загроза перенесення військових дій на територію Німеччини ставала цілком реальною і Німеччина звернулась до США про початок мирних переговорів. Ситуація ускладнювалась внутрішньополітичною обстановкою в Німеччині - 9 листопада в країні почалась революція і рейхсканцлер Макс Баденський самовільно оголосив про зречення імператора Вільгельма II від престолів Пруссії і всієї імперії, а о 13-й - про власну відставку і призначення лідера соціал-демократів Фрідріха Еберта новим канцлером. Цього ж дня Філіпп Шейдеманн, один з керівників Соціал-демократичної партії, оголосив про створення Німецької республіки.

Військові і політичні вимоги Антанти, викладені у 34-х статтях, були направлені на те, щоб не дати можливості Німеччині почати нову війну. Крім всього іншого, Німеччина повинна була передати переможцям велику кількість військового спорядження і боєприпасів, звільнити територію по лівому берегу Рейна, а на його правому березі планувалось створити демілітаризовану зону; велика кількість німецьких військових опинилась в полоні - в той час як на території Німеччини не було військ Антанти, німецькі війська знаходились у Франції, Бельгії, Східній Європі. За умовами перемир'я Німеччина мала денонсувати Брест-Литовський мирний договір з більшовицькою Росією, а її війська мали бути замінені на війська Антанти. Однак, це вдалось зробити лише в Одесі і Севастополі, а більшу частину України зайняла Червона Армія.

На світанку 11 листопада 1918 року у Комп'єнському лісі, в штабному вагоні командуючого військами Антанти французького маршала Фоша німецька делегація на чолі зі статс-секретарем закордонних справ Ерцбергером підписала перемир'я, запропоноване союзним командуванням. При цьому не був присутнім жоден німецький офіцер, оскільки генералітет і рейхсканцлер не хотіли брати на себе відповідальність за поразку, що дало згодом можливість реакційним колам Німеччини звинуватити в тяжких умовах перемир'я політичні сили, що брали участь в Листопадовій революції.

У Франції Комп'єнське перемир'я сприймалося як торжество історичної справедливості і як вияв військової могутності та провідної ролі у світі країни, яка на своїх плечах винесла основний тягар війни. Однак, із-за жорстких умов перемир'я і остаточного мирного - Версальського - договору 1919 року Перша Світова війна, котра мала б стати "війною, що припинить всі війни", привела до економічної кризи та дестабілізації ситуації в усій Європі і Німеччині зокрема, фактично спровокувавши політичні процеси, що привели через 20 років до початку Другої Світової війни.

В Німеччині Комп'єнське перемир'я було сприйняте як національне приниження, і німці помстилися за нього під час Другої світової війни демонстративно змусивши підписати переможених французів Комп'єнське перемир'я 1940 року в тому ж «вагоні Фоша».