30 січня 1667 року в селі Андрусові під Смоленськом між Росією і Річчю Посполитою встановлено перемир'я, що завершило Російсько-польську війну 1654-67 років: політика польського короля Яна II Казимира зазнала невдачі і Україна була розділена на дві частини - Лівобережжя перейшло під владу Росії, а Правобережжя, крім Києва, відходило до Польщі; Київ з околицями на два роки передавався Росії.

Улютому 1666 року на старшинській раді правобережний гетьман Петро Дорошенко виклав план об'єднання України - укласти союз з Кримом та Туреччиною і користуючись слабкістю Польщі, знесиленої війною з Росією і внутрішніми проблемами, та втратою популярності і народної підтримки промосковськи орієнтованого лівобережного гетьмана Івана Брюховецького, звільнити від поляків Правобережну Україну і об'єднати її з Лівобережжям.

Восени кримський хан подав допомогу - 30 тисяч ординців, при підтримці яких на початку грудня Дорошенко між Браїловим і Брацлавом напав на шеститисячний каральний загін польського полковника Маховськогоий, який вступив на Поділля, щоб придушити непокору. Українсько-татарське військо вщент розгромило карателів, що стало для Польщі, виснаженої війною з Росією, страшним ударом. Вона змушена була терміново укласти мир з Росією, що й було зроблено 30 січня 1667 року в Андрусові.

За Андрусівським перемир'ям, укладеним на 13,5 років, Росії поверталися Смоленськ і Сіверська земля, а Україна поділялася на дві частини по Дніпру: Лівобережжя залишалося у складі Росії, а Правобережжя, крім Києва, і Білорусь переходили під владу Польщі; Київ з околицями на два роки передавався Росії, а Запорозька Січ мала перебувати під спільною владою обох держав.

Це спричинило повстання в Лівобережжі і під тиском Брюховецького майже всі російські війська були вигнані. На Правобережжі у жовтні 1667 року Дорошенко, підтримуваний Туреччиною, також домігся від Польщі виведення військ і встановлення українсько-польського кордону по річці Горинь, але не знайшов підтримки ідеї об'єднання України ні в Москві, ні у Варшаві під протекторатом жодної з держав.

У 1668 році Ян II Казимир зрікся польського престолу і виїхав до Франції, де став абатом єзуїтського монастиря св. Мартіна в місті Невер.