Емоціі

    Радість, щастя, сміх, смуток, плач, розпач, збентеженість, розгубленість, дратівливість, байдужість, зверхність, злобність.... Може у вас вийде нарахувати більше позитивних емоцій серед негативних? Може тут наведено  зовсім не емоціі а іхні стани, втім спеціалісти в цій сфері спростують чи доповнять або змінять визначення. Ми ж спробуємо зосередитись на іншому, вираження негативу  і його станів набагато більше чим позитиву. Чому? Тому що позитив більш еталонний, це стан коли душа і тіло в гармоніі і продукує позитив і емоціі які можна назвати щастям чи чимось подібним до нього. Це стан який не треба довго описувати і характеризувати, його хочеться відчувати, ним хочеться жити , його люди випромінюють і заражають інших. Але відчуття буде не повним, якщо йому не передував інший стан, протилежний, який можна описувати довше, детальніше, його треба смакувати розказуючи іншим чи показуючи як в моменти розпачу буває погано, нестерпно боляче, страшно, огидно, зле. Нами керують ці стани . Ми ними живем, переходячи з одного в інший, відчуваємо то радість то сум, і чим більше глибоко занурюємось в котрийсь із них, тим краще відчуваємо і переживаємо наступний. Зрозуміло що світу в якому буде тільки добро існувати не може, так само і протилежного. Ми просто перестанемо його вирізняти. Якщо не буде ночі ми не будемо знати що таке день, його просто не буде. Якщо не будезла ми незнатимемо що таке добро, якщо все буде білим , інших кольорів не існуватиме. Все взаємоповязане, ми намагаємось просто зменшити своє негативне оточення звільняючи місце для щастя, боремося за це порушуючи зону власного комфорту для створення позитив через подолання негативу який самі ж викликали на себе , руйнуючи будуємо, будуючи руйнуємо, щоб відчути щастя і ті емоціі до яких прагнемо. Але надлишкова емоційність шкодить, вимотує , втомлює і руйнує . Стабілізуючи своі емоціі, вміючи керувати ними ми зберігаєм свою психіку, фізику, терпіння допомагає усвідомити неминучість того що відбувається, подолати страхи, і жити далі щоб не сталося. Людство вцілому пережило багато трагедій, які емоційно впливали на наступні покоління і часто густо формували цілі глиби страхів, забобонів, підсвідомих реакцій, масових дій що спричинені не реальність а негативними прикладами що були колись і не завжди можуть повторитися зараз, а якщо повторяться то наслідки від них будуть набагато меншими чим страх і його наслідки. Фактично перефразовуючи відому фразу скажемо що хвилюватися не варто в двох випадках, коли вже щось сталось і не можливо виправити і в іншому випадку нащо хвилюватись якщо те що сталось можна виправити. Потрачені емоціі будуть більш руйнівними ніж зосередження на виправлення чи усвідомлення невідворотності. Людина в своій простоті є ідеальна, якщо зовнішні фактори іі не хвилюють вона є мінімалістом, створінням Божим, яке радіє життю і всьому тому що Бог послав. Але ми наділенні емоціями, в кращому випадку співчуттям, добротою, щирістю, любовю до ближнього, в гіршому заздоістю, лицемірством, ненавистю і тут в нас виникає потреба домінувати перпед іншими бодай чимось, майном, статусом, положенням, красою, вродою, хизуячись ми ростем самі перед собою, не зумівши реалізуватись внутрішньо, ми реалізуємось в речах, помпезності, розкоші, надмірності того що нас оточує, створюємо підстави для негативних емоцій і нескінченоі боротьби, один зодним. Лицемірство, є добре визначення цьому терміну, лицемір це той хто вби своіх батьків і просить суд помилувати його тому що він сирота. Ми самі є емоціі, ми іх творим, ними живемо. Які вони, залежить від нас і від бачення нами ситуаціі. Виключаючи моменти трагедій з рідними і близькими, проблем зі здоровям і ін нещасть, все інше дурниці на які не варто витрачати своі нервові клітини, ми мусим переживати сміх і плач, радість і журбу, горе, відчай і щастя, але життя в кінцевому приводить до світлих добрих емоцій в яких розчиняються негараздиі зло, в них пропадають злі люди іх не існує , вони поза нами іхай живуть зі своім тягарем негативу. Суміш емоцій формує індивідуальність іх пережиття, ми можемо однаково реагувати  і переживати але акценти на деталі розставляємо по різному, тому коли діоимось своіми емоціями пристосовуєм співрозмовника, або намагаємось пристосуватися до чужого стану, в залежності від ставлення до людини, пристосовуємося якщо цінуєм думку і людину, пристосовуємо якщо не викликає емоцій особа, немає ваги у вашому житті. Що це, вигода чи маніпуляція на рівні емоцій? Заставляючи співпереживати знаходимо умовного однодумця що розсіює ступінь стресу створюючи ілюзію спільного переживання і відсутність самотності вданий момент, вдаючи переживання або етмоцію стаємо умовним носієм участі у чужі проблеміз ілюзією вигоди надалі щодо використання цієі людини у можливих ситуаціях. Це відбувається дуже рідко, ситуаціі на рівні емоцій рідко відбуваються з одними і тими ж людьми. Ми підсвідомо уникаємо людей з якими пережили негативні емоціі, і навпаки. Склавши уривки епізодів наші спогади будуть різними, емоціі акцентуватимуться на різному часі подій , в різні моменти, спогади будутьяскравіші в моменти вищого піднесення емоцій і спроби повторити подібне в іншій ситьуаціі будуть мати неоднозначні наслідки. Це все не стосується людей з довгою історією розвитку стосунків, друзів, родичів, сімей, які маютьвже спільно вироблені комплекси реакцій на ті чи інші подіі, спільне знання реакціі кожного з членів певноі групи осіб. Знаючи реакцію ми прогнозуємо поведінку на нашу діяльність, прискорюємо чи притримуємо своі діі зважаючи на оточуючих людей знову ж роблячи спробу приберегти емоційний потік на подальше життя, формуючи думку про сбе, пристосовуючи іі під когось, чекаючи від цього вигоди. Цінність емоцій  полягає в можливості іх отримувати і користуватися на повну. Деколи робимо щось прередбачаючи або знаючи про наслідки , викликаючи ті чи інші емоціі, ставлячи іх вище суспільних інтересів, індивіалізуючи своі потреби,свідоми роблячи помилку в чужих очах, для себе це виправдяння правильності прийнятого рішення, я так вирішив, це моє рішення, це моя помилка... Є люди які не можуть жити нізащо не переживаючи, вони відчувають дискомфорт коли все добре і нічого не відбувається. Емоційна наркоманія призводить до постійних пошуків обєкту переживання як стороннього так і себе самогт шукаючи вади розвитку, здоровя, хвилювання за те чого нема а може бути. Ці стани підсилюються звичайними подіями які ніби передують чомусь поганому. Це породжує нестійкістьпсихіки, постійні переживання, депресіі, провокує хвороби, стреси і т.д., нібито підтверджуючи переживання і підживлює впевненість в інтуітивному відчутті, чи материнському інстинкті, чи надмірній любові. Насправді просто ці особи занадто зосереджені на негативних емоціях і це створює ілюзію іхнього передбачення, насправді випускаючи позитивні подіі і акценти на них акумулюють увагу на своіх пророцтвах з фразами а я казав що так буде, я знав що це станеться, але нічого ннеказав. Невпевненість в тому що це станеться і є рушієм мовчазного спостерігання. Самореалізація за рахунок нібито передбачення негативних подій магнітизують емоціі негативу, прибільшують незадоволення життям і формують ілюзію важкості життя, мучеництва, потреби співчуття, нагруження себе більшою кільуістю непотрібноі роботи з приводом мосовості іі виконання і викликаючи потребу ще більшого жалю і співчуття, яка я чи який бідний і нещасний, вам добре ви не такі ,а вмене карма бути нещасною чи нещасним. Зосереджуються на скигленні і нагромаджуючись пустороботами не бажаюси міняти щось в своєму житті, не бажаючи правильно розставляти пріоритети. Іх нема коли розставляти, треба знаходити час на постійні жаління, рядові ситуаціі описувати як страшенні муки, акцентувати знову ж на проблемі увагу а не на іі вирішенні. В кінці кінців треба знаходити постійно причини своіх нещасть і невдач, в уряді, сусідах, дітях які не дали реалізуватись, чоловікові, який не такий, дружині яка у всьому обмежує і стримує, століття не те, епоха не та, ера не та, отяк би жити в Америці чи Британіі, о тоді б мене там зацінили...... Насправді не так багато і потрібно. Основні звички які в собі треба виробляти це терпіння, бажання і дія, не пустийй кіпіш діі заради діі, коли пометушились, створили видимість і заспокоілись самі і заспокоіли оточуючих, я все зробив, ви бачили я приклав зусиль, я спробував і не вийшло. Мова йде не про це. Треба використовувати момент, ловити, вичікувати його, не поспішати, мотивувати себе, вибудовувати правдиві цілі , це займає час, це забирає роки життя, але зрадити те що ви хочете рутиною чи роботою яка вам не підходить, це емоційне зло, самознищення, самопокарання, злиденність розуму, рабська натура і психологія раба, мучеництво нікому не потрібне, тільки самій особі яка і породжує. Це факти емоційного рабства, заручника негативного мислення, непокори самому собі, гра на публіку якщо хочете, самопожертва з елементами емоційного мазохізму, садизму над самим собою, або гірше, нагромадження своіми , часто надуманими проблемами інших. Емоціі роблять наше життя, вони його корегують, темнять чи освітлюють, але вони не зовнішній фактор, а наша внутрішня реакція на зовнішні подразники, вона може бути бурхливою і виснажливою, а може помірно проходити не руйнуючи нічого, зберігаючи наші ресурси для продовження великого дару - ЖИТТЯ.