Освіта

   Згадуючи слова класика і мовою неоригіналу : ми всі училися потрошки чого небудь і як небудь. Ми вчилися, нас вчили, особливо нас, тих хто просидів за партою в радянський і пострадянський період, оотримавши травматичний і постравматичний синдром. Що таке освіта? Солдафонський гумор каже, що вища освіта розуму не дає. Ходіння строєм колись і особливо зараз тільки під гасла націоналістичних чи псевдопатріотичних організацій вбиває індивідуалізм, руйнує особистість підкорючи іі якійсь спільній справі. Ми давно удосконалили автомобілі, ррізні види транспорту, обладнання, побутову техніку, зробили величезний крок у розовитку НТР, але система освіти лишаєть тоюж, що 50-100 років тому. Вона базується на страху. Сиди рівно, виконуй те що сказали, вчи те що заставили, притримуйся правил, вчи вірші за програмою, запамятай ідеі із підручника, визначення, теореми, приклади, той хороший, а той поганий, це добре, а це зле -   нас всього навчили, про все розказали, у всьому переконали, сформували думку, нам  не треба думати , ми маємо своєрідні кліше, закладені в школі, вузі, які ми використовуємо при потребі. Якщо не вивчиш, не зробиш, ослухаєшся, покарання, оцінка, поведінка, викличемо батьків, іх присоромимо, хай зламають об табе не одну різку, щоб ти був , чи була слухняною, правильніше зручною, чи зручним. Таких вимагає суспільство, готових примикати до загальноприйнятих ідей з вірою що ти звичайний, а вони там особливі, надзвичайні, іхня думка важливіша. Щось ми опустили, система освіти зорієнтована на оцінювання за якоюсь загальною шкалою, хоч і по різних предметах але здібностей які не пригоджуються в реальному житті. Маємо приклади своіх знайомих, які погано вчилися в школі, порушували поведінку, відверто не сприймали того що говорили вчителі,і зараз знайшли своє місце, відносно в достатку, в русі, життєво адаптовані. Деякі починають здобувати освіту, тому що статус вимагає. Це ненормально, і справа не в них. Справа в тих що вчать , послушного викинувши в світ чекає розчарування, він звикк слухатись, підкорятись,  він готовий до системи яка його породила, державноі, чи бюджетноі, вона зробила собі чергового безініціативного раба, який звик слухатись і робити що кажуть, не кажуть не роблю. Голова вільна і спокійна, кишені теж. Слухаючи вислови деяких багатих , успішних людей про те що вони не повинні знати справу якою керують , а кадри вирішують все. Беручи на роботу працівника в сучасному світі не розказують йому що він має робити, а питають що він зробить для того щоб рпідприємство працювало краще, його бачення роботи, що потрібно зробити. Що може запропонувати той хто звик слухатись і чекати завдань. Мало. Звичайно це дуже узагальнена думка, зовсім необєктивна, позбавлена сенсу дослідження, є різні сфери, різні професіі і спеціальності ,  але не забуваємо що ми роздумуємо про успіх, щастя задоволення життям. Так головне знайти свою справу, справу життя, яка буде приносити насолоду. Тож і так треба формувати систему освіти, зосереджену на інтересах тих хто вчиться. Якщо хтось не знає і не хоче розуміти математики чи історіі, може він цікавиться комахами, корисними копалинами, хімією, тваринами, рослинами, подорожами, спортом, музикою і т.д.  Дати волю розвивати своі здібності та інтереси це прямий шлях до щасливоі людини, не вбити своіми вимогами, не зацькувати программою, заучуванням псалмів як колись у школах і служити царю, розуміти того кого навчаєш, підтримати, направити, дати можливість помилитися і виправити свою помилку, стати корисним в першу чергу собі, своій мріі, вміти іі формувати, досягати цілі. Тут потрібен своєрідний ренесансний гуманізм, з оцінкою людини за інтелектом і вмінням а не статками і походженням.

Тут простіше сказати ніж зробити, але ми можемо застосовувати до своіх дітей деякі підходи допомагаючи ім реалізуватись, відбутись, дати час на роздуми і пошук того що є потрібне в іхньому житті, не нашому, не придуманому нами, тими які не змогли і на своіх дітях реалізуємо своі мріі. Не здобувши самим освіти заставляємо йти у виш на будь яку спеціальність, тільки щоб вища освіта, щоб хизуватись у своємо вузькому колі своім вузьким розумом про це. Не зумівши заробити грошей, налаштовуємо , що гроші все, вони ціль життя, не твоя гітара, скрипка, мальберті т.д, а вони, чим біл ше тим краще хай інші знають, хай заздрять. Звичайно гроші це не зло, як говорять краще плакати і сумувати в лімузині , чим на автовокзалі в засранську. Плачуть всі і багаті і бідні, у всіх є проблеми які не вирішують гроші. Ми бачимо людину в хорошому авто, з гарним будинком і великим рахунком і думаємо що воеа щаслива і безтурботна,  це всього лиш наша думка, ми вже про це гтворили. Великий злочин знищити ініціативний розаиток, зосередження на своєму інтересі, волю до діі своі сарказмом чи насмішками, навязуванням дитині своєі думки яка не є абсолютною, можливо загальноприйнятою, але не тою яка близька до істини, цього не існує, це перфекціонізм, ілюзія. Страх що зявився після навчання переслідує.. Ми пережили безліч стресів, здавши десятки заліків і екзаменів за програмою яка складалася дідами для своіх внуків, які нібито краще розуміють життя навітьякщо аони з іншого століття. На цю тему є чудова ілюстрація де зображено клас і вчителя як свічку яка пояснює принциаи роботи лампочки розжарювання на схемі класу учнів які зображені як коммпютери. Правда, інфоормація яку вбирають сучасні підлітки і діти в рази перевищує покоління газетних читачів і споглядальщиків новин по телевізору. Це все одно що намагатись доганяти возом запряженим трійкою коней спорткар, при цьому вигукуючи що людина в авто тупіє і деградує через споглядання краєвидів за світловий день більше чим той хто доганяє. Книга потрібна, ніхто не заперечує, але ефективнісь паперового ресурсу при оперативній потребі інформаціі нульова, все одно що цеорква в середні віки гальмувала розвиток науки, що суперечела церковним канонам. Звичайно церква мусіла адаптуватися під потреби суспільства, алепройшли століття, і все одно наука і церква не може помиритися, то підтверджуючи то спростовуючи деякі факти справжності окремих епізодів. Освіта, самоосвіта, самовдосконалення це щось на кшталт східних релігій, яким протаманний розвиток особистості, самовдосконалення, прагнення гармоніі між фізичним тілом і душею. Знову ж це внутрішнє, проце не розкажеш, це відчуття коли ти в згоді з самим собою, готовий терпіти самого себе не шукаючи стороннього впливу, речей, предметів ,людей, тваритн, втікаючи від реальності і називаючи це самотністю. Сучасність зрадливо недосконала як і всі попередні часи, знати в цьому світі мало, треба вміти використовувати, примножувати знання і знову використовувати, вчитись постійно, але прлграму на життя ніхто не напише, не складе план і основні терміни, не поставитьь задачу де в кінці книжки можна знайти вирішення, не призначить перездачу, не дасть академвідпустку. Тож як це може допомогти даючи знання? Визначати які знання нам потрібні повинні ми самі, а освіта в цьому має допомагати, спрямовуваьи і мотивувати і ні вякому разі не калічити підказуючи безліч виправдань замість спробит, помилки, спроби.......