.Культура

Культурна людина. Людина яка має культуру. Ми не часто це кажемо. Зараз поняття культурноі людини стирається бо ми не можемо визначити межі культури. Готи, скіннхеди в межах своєі як іі називають субкультури є теж культурними людьми. Хтось називає ідіотами і придурками представників нетрадиційних релігій, вважаючи себе культурною людиною. Толерантність відстає від ступеня нашоі самовпевненост, і в правоті  критичності. Рівень нашоі обізнаності занадто малий щоб нормально сприймати культуру інших представників людського виду. Важко усвідомити рядовій "культурній " людині що в стародавній Греціі чи Римі в місцях загального користування (в туалетах) народжувалися найбільші філософські ідеі так як іхня конструкція нагадувала лавки вряд де можна було проводити буремні дискусіі справляючи фізіологічні потреби. Ця ж культурна людина з осудом сприйме інформацію про збільшення до не реальних розмірів губ чи видовження шиі у жінок в деяких африканських племен, обррізання у жінок, чи у чоловіків. Це частина культури, вона трансформується у культуру поведінки, заборон та обмежень в яких все таки комфортно більшості представників окремих культур.  Ми осуджуєм залишаючись дикарями для мільйонів людей через вживання свинини. Це для нас норма. Але давайте все таки приземлемося і визначимо щось інше чим масова культура, про яку як ви розумієте мова не піде, особиста культура, власна, іі рамки і межі, на що ми здатніі де край нашого терпіння і толерантності. Ми кожен формуємо для себе притаманні і терпимі для нас моделі поведінки і межі допустимого. Так в більшості вони складаються  через зовнішні фактори, сторонній вплив і інформацію, традиціі, обряди, які все ж обмежують розширення понять про пристойність. Завжди були цікаві крамольні речі, наприклад ексгібіціоністи. Чи кожному з нас не важко сприйняти своє тіло на самоті перед дзеркалом розуміючи всі недоліки і проблемні місця. Чи можем ми так само без хвилювань і переживань, сміливо відкрити своє тіло стороннім, показати все як є, не одній людині, натовпу, відкритися. Що скривати під одягом, показати все як є, хай кривляються, показують пальцями чи насміхаються. Чи буде від того легше? Чи зніме якусь напругу наша відкритість. Ви праві, виклече осуд, занесе в ранг неадекватних, ненормальних людей. Насмішки будуть нестерпними. Але чому? Ми всі знаємо своє тіло, його особливості, потреби і недоліки, навіть признаємося в цьому. Просто так не прийнято. Не культурно. Те саме з душею, внутрішньою культурою. Ми показуємо ті частини тіла які любимо і вони гарні, решта ховаємо під одягом. Ми показуємо все в нашій поведінці що може сподобатись вам ну і іншим. Ступінь нашоі культури буде знижуватись по відношенню до людини, поваги до неі. Чим менше ми поважаєм своє оточення тим грубіше будем з ним поводитись. І навпаки в іншому пристойному для вас оточенні ви будете вести себе по іншому, культурно, шаблонно, викликаючи повагу до себе, бо вам це оточення цінне, ви маєте до нього власну вигоду, моральну чи матеріальну, від прагнення комусь сподобатись, до спроб привернути увагу, запам'ятатись, ну і когось закохати в себе.

Оголеність тіла і душі нам в більшості не притаманна. Є люди з внутрішнім магнетизмом до яких тягне, з ними не сумно, вони відкриті і таємничі, це вищий пілотаж, вони себе зробили і несуть своі поняття про культуру, манери, в маси і кайфують від того. Іх мало. Все що ми бачимо - бізнес, нам подають, продають упаковку без змісту, без емоцій і без інтелекту. Те що ми бачимо і деколи наслідуємо, порожнє, ніяке, але шалено популярне. Людина все викладає в форму і мало в зміст. Дуримо себе виглядаючи на мільйон, маючи в кишені долар. Краще б навпаки? Дуримо навколишніх пристойною поведінкою на роботі і в соціумі, прийшовши додому перетворюємось на самих себе, кричимо на дітей, чоловіка і дружину, провалюючись в реальний світ з уявного, того що здається а не є. Матюкаємся, плюєм, розкидаємо сміття, бардачим, з осудом дивлячись на таких самих, критикуючи іх, публічно принижуючи. Сваримо інших за шкідливі звички повчаючи, вдаємо всемудрих оперуючи загальнодоступною інформацією, вказуючи  що було б якби справою зайнялись ми. На ділі профани, ніхто ж не знає, ми ж не голі ми ховаємо під одягом свою душу і культуру показуючи найкраще. Наша культура, не загальноприйняте, наша, вона таємна. В думках ми дозволяємо собі любі непристойності, там ми здатні на все. Як сказав великий, бійтесь своіх думок вони початок вчинків. Це правда, наш мозок не відрізняє реального від уявного. В якісь емоційній чи стресовій ситуаціі, коли думати не буде часу він знайде потрібний файл з уявною ситуацією позитивною чи негативною і видасть нам як варіант поведінки в цій ситуаціі. Це може бути будь що, пригадайте себе в злості, збудженні, напрузі коли мозок відключений, є тільки емоціі. Можна уявляти розпусту, вбивство, крадіжку, обман, а можна багато щасливих і хороших речей. Але це ж знову залежить від оголеності нашоі культури, що ми скриваємо всередині. Завжди варто остерігатись, скритих і спокійних, в них більший поріг таємничості. Таємність наш козир. Ми хочемо мати секрети, інтригувати, захопплювати. Ми це робимо і враховуєм тільки наше бачення ситуаціі, коли відчуваємо що зараз зірвемо оплески, виявляється нас ніхто не помітив. Зате в душі, всередині наша власна культура виділяє ці моменти і в наступні рази коли це відбуваєтьсяз кимось іншим, ми свідомо гальмуєм свою реакцію, кажучи всередині: от сукин син який хороший, а ззовні нуль реакціі. Ми занадто зосереджені на собі, з іншого боку, не може бути інакше. Формуючи свою власну культуру ми маємо розширювати хоча б усно межі допустимого для того щоб сформувати толерантність і якісне відношення до потреб культури інших. Не буде дивним наше бачення себе в цій культурі. Поставити на місце себе того індивіда і навпаки, задатись питанням,що спонукало його до певного вчинку чи прихильності до певноі культури. Є випадки коли від безвиході люди вдаються в релігію, віддають свій час молитві, бачачи тільки вній спасіння, віддаються все в руки Господа. Інші говорять на Бога надійся і сам не плошай. Ми не можемо уявити себе в ситуаціі що спонукала б до кардинальних змін і зміну зони комфорту. Ми не знаємо що пережили люди які шукають в таких для нас непопулярних кроках порятунку. Ми відмовляємося розуміти поки не попадаємо в подібну ситуацію іробимо теж непопулярні кроки, змінюєм поведінку і чуємо: хіба ти на таке здатний, хіба це на тебе схоже, тобі це не личить. А звідки ви знаєте що мені личить? Ви так говорите тому що вам зручно бачити мене лояльним, серйозним, послушним, довірливим і тд., навіть в ущерб собі я відповідаю чужим шаблонам, бо ім це зручно. Коли ви починаєте когось злити і нервувати , це означає що ви почали жити своім життям, власним, де ви визначаєте правильність своіх вчинків і поведінки а не маніпулятори ззовні які своіми похвалами налаштовують на вигідний ім лад. Складна тема, складні висновки, стикаючись з цим кожен день, маючи приклади цього щодня, розуміємо те до чого краще не скочуватись. Тобто в ідеалі егоізм найвища ступінь існування сильноі особистості, здатноі підкорювати любими способами, жертвуючи своім авторитетом хорошоі людини заради вищоі мети - досягнення цілі. Маючи ціль людина прагне досягнути іі, вона виправдовує засоби, мотивує. Великого і шорокого вжитку набула культура приниження від тих хто має владу. Від керівників мізерних підприємств, чи навчальних закладів, чим дрібніше, тим більші приниження. Чим більше людина досягає своім розумом і своіми силами тим толерантнішою вона стає. Бидлятцтво притаманне нищим прошаркам населення, яким є що доводити собі  і іншим. Той хто на своєму місці ніколи не буде доводити слону що він муха, і навпаки, це не має значення, мають значення речі в натуральну величину, такі як вони є, без прикрас, без лірики і самообману, самонавіювання, що напевно найзгубніше. Однак людські можливості не мають меж. Можливо характер  і культура поведінки змінюється з життєвим досвідом, це не безумовний рефлекс. Знайшовши приклад чи уявивши власний образ можна його сформувати в реальності. Будь тим зараз, ким хочеш стати в майбутньому. Хочеш бути багатим, поводь себе як багатий. Хочеш бути щасливим, розвивай в собі відчуття щастя вже. Хочеш бути сильним, роби це вже зараз, поводь себе як сильна благородна людина. Стань тим ким хочеш, виробляй в собі звички і поведінку  себе в майбутньому, формуй відповідну культуру, уникай людей які знижують твою самооцінку. Уникай людей які стримують твій розвиток фразами: нащо тобі того, розслабся, не іди , не роби, це дурниці, що тобі з того, нащо тобі те все і т.д. Відповідь всередині нас, потужнішого гаджета чим наш мозок не буде придумано ніколо. Наш організм це джерело вдосконалення. Наша свідомість це презентація нашого розвитку, наш план, що уявиш, повіриш те відтвориться в житті. Наша культура це те що ми хочемо, якщо думки і душа отруєні відповідне сприйняття буде у оточуючих. Якщо все впорядку, в гармоніі всередині, під одягом, ми будем випромінювати світло, енергію яка буде надихати всіх, формувати культуру поведінки у оточення і бажання брати приклад, наслідувати, вдосконалюватись і розвиватись, бути людиною, вищим створінням Божим