. Політика

 Брудна справа, кажуть всі, брехня, обман державного рівня. Так дуже просто характеризувати політику не знаючи нічого про те що це таке. Кожен займатися політикою не може, тут потрібен авантюризм і бажання рухати механізми державного апарату від найменших найпростіших рівнів до управління державою. Завжди , до певного часу, поки не набув досвіду участі в кількох виборчих кампаніях в якості політтехнолога чи довіреноі особи і керівника виборчих штабів, цікавило питання чого прагнуть цілком забезпечені люди досягти в політиці. Ці люди знаходяться в нормальному темпі збагачення і розвитку, 80% з них є цілком внятними для розвитку здібностей в інших сферах. Невже це статус? Статус депутата. Звичайно ні. Все сказане, дурниця. Спілкуючись з такими людьми, не розмежуючи іх за здібностями і досягненнями і узагальнюючи припускаю що ними керує інша потреба, вона зовсім не публічна, невизнана, це бажання сховатись, сховатись за статусом, відділитись від інших людей статусом, ніби промовляючи, я особливий, я не сіра маса, я не такий як всі, вам до мене далеко, хто ви щоб мене судити? В кожного з них до цього часу сформувалась значна доза негативу від інших, людей. Впертість і цілеспрямованість з якою вони себе робили багатьох засмутила і багатьом нашкодила. Це факт. Це те, що зробило цих людей, що заставило в певний час досягати поставлених цілей в 100 відсотках випадків ігноруючи потреби оточуючих і ламаючи чужі долі. Вони спитають чию чужу долю зламано? Це питання без відповіді але з причиною і притензією на вивчення. Ми не зможемо вивчати біографіі і робити аналіз окремих  особистостей. Політика це не індивідуальне явище, це загальний процес, функція, якщо хочете організм, химера, віртуальна істота. За нею долі, добробут, освіта, спорт, здоров'я, все. Політика складається з партій, організацій загальнодержавного значення, вони борряться за народну прихильність свідомо обдурюючи маси, виголошуючи ідеі, переконуючи в своій мудрості і професійності. Хто в це вірить? Ніхто. Чому ж іх обирають? Це якраз предмет розмови, не політика, а люди які своім вибором іі творять. Що заставляє нас це робити?

Ми маємо ту владу, на яку заслуговуєм. Я думаю що цей вислів не є істиною, це все такии давній спосіб маніпуляціі електоратом. В ньому більше зла чим об'єктивності. Чому? Коли ми отримуєм цей маніпуляційний прийом наша свідомість включається в пошук відповідей на питання чого ж ми варті? Звичайно кращого. Ми його оберем. Тобто акцент не на конкретних якостях, а на визначенні кращий. Хто ж в політиці кращий? А той хто різними способами зруйнує імідж опонента і створить свій кращий, використовуючи обіцянки, популістичні гасла, невиконувані ідеі, адміністративний ресурс, гроші, для того щоб прийти до влади. Простіше це створення негативного ставлення до інших суб'єктів політики, формування позитивного ставлення до себе з метою приходу до влади. Відзначте мету, прийти до влади. У всіх одна мета, не зміни і реформи, а прихід до влади. Всі декларують зміни і реформи, але дайте владу. Ну дали, нема змін, що робити, зворотнього мехоанізму немає. Починаєте питати в тих кого делегували, вони звичайно знаходять винних у опонентів яких теж хтось делегував. Суспільство політично розколене на частини, однакові за вимогами і різними політично. Тут підходить інший вираз: розділяй і володарюй. На що ми можемо заслуговувати тоді коли нами маніпулюють і дурять. Це брехня, конституційно встановлена, всіма одобрена та оокроплена кров'ю, сльозами, потом. Великого значення надає особі чи партіі імідж, штучний образ призначений всім подобатись, всіх зачепити, викликатим емоціі, будь-які, негативні, позитивні, зло, сміх, але емоціі, вони запам'ятовуються, вони спонукають до думки, яка дозволить зробити висновки, і якщо не цього разу то наступного зробити правильний "вибір". Політика довгострокова афера, ця гра не на рік, вона надовго.

Сотні років людина живе з політикою а іноді і нею, є такий інтерес в багатьох, він дозволяє відчувати себе частиною чогось великого і мудрого. Це створює особливості поведінки окремих індивідів які йдуть на користь самій політиці. В якийсь момент розчарувавшись в черговій політичній ситуаціі людина починає розуміти що вона мусить щось робити, як не я то хто. І робить, іде бореться, мітингує, волонтерствує, тим самим стає інструментом тоіж політики, так так , беручи на себе фунуціі держави, органів управлінні, організаціі, волонтери і інші ім подібні виконують функціі держаіи і знімають з неі відповідальнасть за те що вона має зробити. Добровільно лаючи державу ви іі утримуєте , більше того потураєте іі бездіяльності і стаєте гвинтиком чиєгось механізму, наживкою політичних сил які підберуть і створять собі позитивний імідж з вашоі громадянськоі позиціі і прагнення щось робити бо як не я то хто. Хто? Армія, поліція, внутрішні війська, суд прокуратура, міністерства, комітети відділи, комісіі. Для чого вони? Сплачуючи податки ви немаєте перейматися цими питаннями, ви свій обов'язок перед державою виконуєте, все інше вас не стосується, ви добропорядний громадянин, який може поставити вимоги, але не ставати волонтером там де тисячі чиновників політиків і популістів з'ідають державний бюджет за те що ви робите безкоштовно. Пропонуючи себе в жертву добровільно прирікаєтесь на страждання, розуміючи що мало хто буде цікавитись вашою долею, долею ваших рідних за винятком таких же жертовних людей які беруть на себе місію державних органів, потурання, якщо хочете умиротворення політики і народу руками народу. Соціальні рішення не вигідні ні політиці, ні державі. На них не заробиш політичного іміджу, не прийдеш до влади ще раз, тому що лобісти великого капіталу в політиці глушать соціальну сферу, вона потребує видатків, видатків які не повернуться  з прибутком.. Прагматизм керує світом.

Ну а тепер по ділу. Бюлентень сильніше кулі. Перфекціонізм це хвороба, ідеального суспільства існувати не може, ідеальних держав немає і не буде, ідеальних людей одиниці на мільйон, дурнів всеж не так багато, але вони так розставлені що здається ними заповнений світ. Ми можемо тільки прагнути до покращення, йому нема кінця і краю, ми можемо робити світ кращими але не шляхом вибору інших людей і сподіваннями на них. Спробуємо змінити щось навколо себе, тут близько не глобалізуючи проблеми, вирішуючи те що в наших силах і не суперечить бажанням.

Політика захоплює маси, по іншому не буде,  в нас є вибір чи робити свій вибір, а якщо робити то не покладати всі своі надіі на нього, менше надій, менше розчарувань, більше вимог до тих хто живе за ваш рахунок і завдяки вам. Треба бачитти світ навколо себе, тут і зараз, сьогодні. Робіть те що можете там де ви є з тим що маєте!